Олександр Лапенко працює в ЛКП «Лев» майже 2 роки. Він знає, що таке собачі покуси та виховання непростих за характером тварин, адже він – доглядальник. Сашко зізнається: «Мене дуже люблять бійцівські собаки!». Сам він також з дитинства дуже любить собак, і свого останнього чотирилапого друга знайшов на роботі. Тепер він вже майже рік живе з красунчиком Алі, здавалось би, грізним стаффордширським тер’єром, який насправді дуже теплий, дружній і любить людей. Історію їхньої зустрічі читайте далі.
Сашко, Алі ти взяв з ЛКП «Лев». Як ви познайомились?
Коли рік тому наші ловці відловили та привезли Алі на підприємство, він був переляканий і нікому не йшов до рук. Наші доглядальники трішки його побоювались. Він був худий, занедбаний і неспокійний. Я почав до нього підходити, пробувати гуляти. Ми стали виходили на прогулянки. І я просто прикипів до нього! Тоді я й вирішив, що цього собаку хочу забрати додому.
Тоді у мене якраз загинув мій попередній собака, тому я вирішив, що це допоможе подолати стрес. Тим більше, я звик, що в мене вдома завжди є тваринка, вона мене чекає, і коли я повертаюсь з роботи, то в нас обійми і поцілунки :)
Який до цього у тебе був собака? Розкажи про нього.
Так, був рудий боксер. Він прожив зі мною 12 років. Я взяв його, коли йому було ще тільки півроку. Взагалі, люблю бійцівських собак. Я їх не боюся, знаю, як з ними поводитися і як їх навчати, виховувати.
Скільки років було Алі, коли його відловили на вулиці і привезли в «Лев»? І як точно називається його порода?
Алі – американський стаффордширський тер’єр. Тоді йому було близько року. Він був дуже худий. Зараз зубки у нього білі, красиві, хутро блистить на сонці. Ми за ним доглядаємо, любимо його. А він – любить нас.
Як такий собака міг опинитися на вулиці у майже річному віці?
Часто, коли люди беруть собаку, думають, що це ніби іграшка для них: можна бавитись, гладити, так приємно… Але коли собака росте, він часто може робити шкоду, гризти речі. Цей період треба пройти, пережити, навчати тварину, приділяти час і терпіння. Тож, думаю, його просто викинули… Це порода, яку треба знати і навчати, і це – час і робота. Не можна просто собакою бавитися, бо тоді просто він нічого не навчиться і не розумітиме, хто господар, кого слухати, що можна, а що – ні. Собака – це ніби ваша дитина. Я, наприклад, кличу Алі сином, Алюшою чи кажу йому «мій хлопчик:)».
Ти колись казав мені, що тебе «бійці» люблять. Як ти про це дізнався?
Як? У мене таке внутрішнє відчуття було. Коли я почав тут працювати, тут був один великий собака, якого дуже побоювались усі. Я вирішив знайомитись. Тиждень годував, вигулював, а потім у тварини був якийсь такий переломний момент – собака мене покусав. Я не образився на нього: може я щось не те зроби чи не так підійшов, може я якось не так на щось зреагував. Бо я на знаю, що ця тварина пережила до зустрічі зі мною, коли жила на вулиці. Вона не мусить довіряти мені одразу. Зараз все добре, я досі працюю в ЛКП «Лев» (сміється). Взагалі, я завжди спочатку знайомлюсь із собаками на відстані, а тоді вже годую, гуляю.
Важко виховувати «бійців»?
Тут головне не тренувати собаку вдома і не вчити реагувати на все, що рухається! Алі у мене і котів не рухає на вулиці, бо я навчив його: «Це – кішка, її не треба зачіпати». Він просто гуляє і не біжить за котами. Якби у мене була можливість, я б ще й кота, напевно, завів.
Як Алі звикав до твого дому?
У нас проблем не було, бо він до мене ще тут звик. Правда, вдома трохи шкодив спочатку і тому я трохи сварив йогою. Дуже важливо: собаку можна сварити тільки тоді, коли він нашкодив. Тварина має чітко розуміти: що і за що, – тоді навчання буде ефективним. Злість зганяти на собаці не можна у жодному разі!
Зараз Алі дуже слухняний, не шкодить. Іноді трохи занадто грайливий, але чемний :)
Ти щодня бачиш дуже багато собак. Як знати, що саме цей собака- твій?
Стається магія :)
Яке значення для тебе має діяльність ЛКП «Лев»?
Дуже велике! На вулицях опиняється немало тварин. І в цьому провина людей. Я просто часом не розумію, як тварини можуть в сучасному світі бути побитими, покинутими. Так, ніби у людей немає серця… Усі тварини мають потрапляти у добрі руки.
Чи вистачить добрих рук на всіх, як гадаєш?
Так, я в це вірю!
Читайте також: ЛКП «Лев» зсередини. Історія Спайка, Аліса і Лариси
