Великий та, здавалося б, грізний гігант Спайк, який з ніжною любов’ю ставиться до свого безхвостого, колись вуличного котика Аліса. Виважена та надійна їхня подруга Акіра, яка віддано любить та виховує цих обох своїх хлопців – це весела компанія пані Лариси. Лариса Глотова працює доглядальницею собак в ЛКП «Лев». Цим інтерв’ю з нею ми розпочинаємо серію розповідей про працівників ЛКП «Лев», які щодня своєю важкою роботою допомагають рятувати, лікувати, доглядати і прилаштовувати безпритульних тварин у нашому місті. А також про те, як деякі з них зустріли своїх найкращих чотирилапих друзів в ЛКП «Лев».
Спайк – великий та дуже красивий кане корсо, гігант-добряк, на якого неможливо не звернути увагу. Його покинули після того, як він прожив у сім’ї 8 років. На щастя, Спайк опинився в ЛКП «Лев» і йому поталанило зустріти тут свою нову, тепер постійну і щасливу сім’ю. Як це було – читайте далі…
Пані Ларисо, як ви познайомились зі Спайком?
Я була на роботі того дня. Десь по обіді на підприємство приїхала Наталя Кузнєцова, голова Львівського товариства захисту тварин (пані Наталя допомагала з пошуком нового дому для цього собаки). Невідомий чоловік прийшов, підійшов до вольєру, віддав мені повідок до рук, сказав, що собаку звати Спайк, йому 8 років, знає команди... І пішов.
Я посадила собаку у вольєр. Вранці прийшла на роботу, почала з ним гуляти, годувати. А десь на 7-8 день я зрозуміла: він мене прийняв, у нас є хороший контакт, ми здружились. Оскільки ніхто не виявляв бажання забрати Спайка додому, я сама почала думати про це. І наприкінці серпня він переїхав до мене!
Собака чудовий! Він вихований, добрий, знає команди, легко адаптується. Якщо у перші дні я була дуже зла на попереднього господаря собаки, то зараз я готова сказати «Дякую!». Якби не він, у мене в житті не було б такого хорошого собаки!
Спайк – це кане корсо. На вигляд він – великий і грізний…
Це дуже врівноважені, інтелігентні, слухняні та спокійні собаки. Треба дуже постаратися, аби кане корсо вкусив. Вони – найкращі няньки для дітей: реагують на дитячий плач, намагаються допомогти, заспокоїти. Ці собаки тільки виглядають грізно!
Кане корсо дуже орієнтовані на господаря. Втрата друга для них – це катастрофа. Я була здивована, що перші дні в ЛКП «Лев» Спайк лежав повернутий мордою до стіни і плакав. Я досі ніколи не бачила собачих сліз! Може саме тому я й так перейнялась ним. До речі, ці сльози бачили усі наші працівники, всі були дуже зворушені…
Тепер у вас вдома двоє собак, адже ще у вас є німецька вівчарка?
Так, у мене є 5-річна вівчарка Акіра. Це цілковито моя собака. Я взагалі обожнюю німецьких вівчарок, усе життя люблю цю породу. Це вже у мене за життя п’ята вівчарка. До речі, я ніколи не любила кобелів, не любила кане корсо і не любила тигрових окрасів. А Спайк у мене саме такий. Тепер розумію, що це – прекрасна порода.
Як собаки знайшли спільну мову?
Я привела Спайка додому. Акіра його обнюхала. Може все ж, тому що він хлопець. А вона дівчина, а може тому, що мама сказала не конфліктувати Але у них не було від самого початку жодного конфлікту. Так і живуть.
Але вам цього виявилось замало і ви ще взяли кота…
Не кота, а кошеня. Але кошеня я взяла ще перед тим, як взяла Спайка. Кошеня також взяла в ЛКП «Лев». Він був маленький, півтори місяці, і потрапив до нас поранений: вуличні собаки відкусили йому хвоста. В ЛКП його прооперували, він почав одужувати. Тепер він без хвоста. Мені так шкода його стало. Тому забрала. Зараз вони усі троє – добрі друзі! Акіра взагалі на нього не реагує, а Спайк так його любить несамовито. А кіт у квартирі головний Кіт спокійно підходить до собачих мисок, його ніхто не чіпає.
Ларисо, а розкажіть про свою роботу в ЛКП «Лев». Щоденна робота доглядальника – у чому вона полягає?
Збоку може здатися, що це дуже неприємна робота. Випадкові люди доглядальниками не стають. Таку роботу можуть робити ті, хто має домашніх тварин, люблять їх. Та щодня прибирати за собаками – це не кожному під силу. Для мене це не становить складнощів, я все життя поряд з тваринами. Ми щодня миємо вольєри, миємо карантин, годуємо собак, варимо каші чи насипаємо сухий корм, гуляємо з ними.
Також працюємо з волонтерами які приходять допомагати. Хоча для мене це – найскладніше, бо іноді людям важко зрозуміти, чому не можна вигулювати того чи іншого собаку. Але якщо це дика тварина, яка не розуміє, що таке повідок, ми не можемо дати її на прогулянку волонтерам!
Робота і спілкування з тваринами для вас – це…
Це задоволення і життєва необхідність. Життя без собак взагалі не уявляю собі. От котів я ніколи не любила, а оце кошеня Аліс тепер – нова моя любов!
Далі буде…
