Друзі, у нас для вас знову добра розповідь, якою ми з нетерпінням хочемо поділитися. Вона про нашого колишнього підопічного, а тепер щасливого домашнього улюбленця Жака. Пані Тетяна, його нова господиня, розповіла нам: «Дізнавшись про волонтерство в ЛКП «Лев», ми з подругою вирішили допомогти ЛКП, вигулюючи песиків. Коли я вперше прийшла вигуляти собаку, доглядальники дали мені Чапу, а моїй подрузі Жака. Ми були неймовірно вражені кількістю тварин, які чекають на своїх майбутніх господарів, тому забули запитати клички чотирилапих. До того ж, друзі наші менші дуже хотіли вибігти на вулицю, тож ми просто не змогли про щось подумати, а повертатися, щоб запитати їхні клички ні ми з подругою, ні песики не хотіли. По дорозі ми зустріли дівчину, яка давно волонтерила в ЛКП. Проте вона знала лише Чапу. Згодом ми всі разом пішли в центр міста. Прийшовши в заклад, де ми з подругою працюєм, наші колеги були приємно здивовані, побачивши собак. Згодом ми вирішили, що необхідно придумати Жаку тимчасову кличку (тоді ми досі не знали, що його звати Жак). Наш бармен сказав: «Нехай буде Ігорь». Всі погодились. Колеги винесли на вулицю мисочку з водою, щоб Ігарь і Чапа освіжились, адже надворі було спекотно. Весь час собаки були енергійними і їм дуже подобалась увага людей навколо. Повернувшись в ЛКП «Лев», ми запитали справжнє ім'я Ігаря і розказали нашу смішну історію працівникам підприємства, які від душі посміялись. Наступного разу ми йшли в ЛКП не знаючи, яких песиків нам дадуть вигуляти та підсвідомо я дуже хотіла ще раз зустрітись з Жаком. І сталося диво! До мене вивели саме Жака. Він радісно накинувся на мене і в ці хвилини я була дуже щаслива. Працівники «Лева» розказали нам історію про те, як Жака забрали в сім’ю, а потім повернули. Жак - метис німецького ягдтер'єра, тож він обожнює свободу і не всім підкоряється, проте мене він слухав. Цього ж дня я розповіла про Жака батькам. Мій тато сказав, щоб я негайно телефонувала в ЛКП «Лев», аби повідомити про те, що ми хочемо прихистити Жака. Мій дім знаходиться у Вінницькій області, тому нам з новим домашнім улюбленцем довелося їхати потягом. Жак тремтів, коли побачив його. Годин 8 ми спокійно їхали і Жак ніжно спав в моїх ногах. І от ми вдома. Зайшовши на подвір’я, Жак почав одразу все обнюхувати, ходити довкола.Батьків і сестру він одразу сприйняв, як і наших інших улюбленців - песика Кузю та котика Мурчика. Жак світився від щастя, пригав, радісно махав хвостиком! Ми жодного разу не пошкодували, що прихистили саме його. І вже 3,5 місяці він частинка нашої сім'ї»
Ми дякуємо пані Тетяні та її сім’ї за добре серце, яке вона відкрила для Жака. Діліться і ви щасливими історіями своїх чотирилапих, друзі. І Ми обов‘язково опублікуємо їх. Історії улюбленців та їхні фото можна надсилати на нашу електронну скриньку: lkplevpv@gmail.com.
