Щаслива історія від ЛКП «Лев»: Афіна та її чудесне перетворення
Надзвичайно красива білосніжна метис лайки Афіна потрапила з вулиці до нас дуже переляканою і недовірливою. До працівників вона звикла і дружньо виляла хвостом, але потребувала найвірнішу родину, яка дала б їй багато любові, уваги і подарувала справжню дружбу. На щастя, наша мрія збулась, і сьогодні ми ділимось щасливою історією про нашу Афіну у нові сім’ї!
«Ми кілька місяців думали про те, щоб взяти собаку з ЛКП «Лев». Дивились фото на сайті, радились. Зацікавились деякими собаками, вирішили прийти і познайомитись ближче. Але власне зустріч наживо вирішила все. Достатньо було глянути в ці очі, – розповідає нова господиня Афіни Віра Білик. – Перше враження – собака уособлювала страх, переляк з великими очима. Інші собаки рвались до нас, дряпали дверцята вольєрів, гавкали і махали хвостами. Афіна сиділа мовчки, коли я простягнула руку до неї – вона відсахнулась. Її поведінка вразила мене. Захотілось повернути її до нормального собачого життя. Повернути віру в людей…
Наступного разу прийшли гуляти з Афінкою. Діти були в захваті. Афіна була нажахана. Якісь чужі люди, запахи. Вулиця і транспорт викликали в неї паніку. Вона скавчала і просилась назад, в ЛКП. Але я змогла побачити, що вона зовсім не агресивна, спокійна, наскільки це можливо було в її тодішньому стані. І рішення було прийнято... Отож все наше ще недовге спільне проживання – це радісне спостереження за тим, як з переляканого, дикуватого створіння постає спокійна, задоволена життям собака. Цікаво спостерігати, як вона відкривається, як починає проявлятися її характер. Хто б міг подумати, що собака, яку ледве виводили на вулицю – вона скавчала, притискала хвіст і вушка, просилась на ручки на вулиці і дерлась назад додому, – виявиться такою гулякою! Коли вона зрозуміла, що на вулиці їй нічого не загрожує, почала проситись на вулицю і готова гуляти годинами. Коли вперше випустили з повідка, побачили, з яким шаленим задоволенням вона гасає! Дуже грайлива і активна собака. Було страшно, чи не втече. Але син її покликав і вона прийшла. Тоді він вигукнув з дитячим захопленням: «Мама! Тепер в мене є собака!!!» (На той час вона вже була з нами десь зо 2 тижні).
Хто б міг подумати, шо ця скромняга має ще й мисливські інстинкти! Дуже вже любить погнатись за білкою або за котом. До речі, про котів – Афіна мирно зжилась з кішкою вдома. З перших днів зрозуміла, що кішка головна. Отож собака її не чіпає і не гавкає на неї. Наскільки активна на вулиці, настільки ж спокійна і делікатна вдома. Вона якимось своїм собачим чуттям розуміє, коли треба відійти в сторону, з першого разу розуміє команду «фу». Інших команд намагаємось навчити. Діти радіють, що в них є собака, проводять більше часу на вулиці. З нетерпінням чекаємо літа, щоб гуляти довго і всією сім’єю. Афінка особливо щаслива, коли ми гуляємо всі разом. Тішиться, що у неї є така велика «зграя»
